Про НОЖ ілі Научну Організацію Жизні

(die Nacht der langen Messer – Ночь длинных ножей - расправа Гитлера над готовившими путч штурмовиками СА, произошедшая 30 июня 1934. Кодовое название — «операция Колибри». Поводом для расправы послужила нелояльность штурмовиков во главе с Эрнстом Рёмом и подозрение в подготовке путча)- ну насчет лояльности можно конечно поспорить. Ну надамо цю можливість історикам – вони все знають.

Тоталітарна система СРСР оприходувала таке чудове поняття як НОТ – Научная Организация Труда (процесс совершенствования организации труда на основе достижений науки и передового опыта. Термином «НОТ» характеризуют обычно улучшение организационных форм использования живого труда в рамках отдельно взятого трудового коллектива (например, предприятия). Вместе с тем при социализме научный подход характерен и для организации труда в рамках всего общества.

В фінансовій практиці існує таке гарне поняття як нормалізація або коригування фінансової звітності підприємства / суб’єкта господарювання з метою ідентифікації нормальних середніх показників виробництва, продажу, затрат при заданих умовах. Нормалізація необхідна для того щоб прибрати все непотрібне, все гавніще яке нападало у фінансову звітність по різним причинам і приведення її у особливий стан «сделать із гавна канфетку».

Глосарій:

1) Людина:

- (а) одушотворьонноє созданіє человеческого отродья, що еволюціонувало в історичній ретроспективі протягом десятків або сотень тисяч або мільйонів (то вже деталі) років – для поклонніків теорії Дарвіна;

- (б) твореніє созданное по образу і подобію Бога із непонятного матеріалу протягом одного трудодня в тєченіє одного суперпродуктивного тижня – для поклонників інших теорій

- (в) – по суті. Вірите ви в (а) чи в (б) різниці не має, оскільки суть / сутність людини при цьому не змінюється, бо є сталою незалежною ні від чого.

2) Нормалізаційні коригування НОЖа:

Консолідаційні зусилля душі та тіла Людини направлені на нівеляцію, ліквідацію хламу, непотрібу, чужородних елементів, непонятних і ненужних стереотипів, столітніх нальотів та нашарувань, тараканів в голові, тараканів в шкафу, генетичного пилуіз мозку, поведінки, думок Людини для реалізації концепції НОЖа

Для НОЖа треба зробити наступні тєлодвіженія:

І) Людина обична ДО нормалізацій (повне лайна створіння, мучаємоє поіском смилом жизні, поіском сєбя, накрученням, перекрученням, тєрзанієм смутними сомнєніями і прочим брєдом сумасшедшего:

ІІ) Нормалізаційні коригування:

Н1. Жизнь.

Жизнь у людини одна. Думати, вести себе потрібно відповідно.

Н2. Смерть.

Смерть – єдина річ на яку полюбасу Людина може розраховувати і очікувати. На все інше розраховувати і очікувати нічого. Все інше – все що хочеш і не хочеш Людина реалізує / не реалізує сама і тільки сама. А для того, щоб реалізація була більш реальною ніж нереалізація, треба уявити наступну ситуацію: Ти знаходишся однією ногою в могилі. Ну і відповідно лізе всяка маячня в голові типу: (1)«Ой чи встиг я все зробити що хотів? Ой а так хотілось ту кралю за цицьку подьоргать, ну я тупонув, забракло сміливості, от баран». Або: (2) «Для чого я стільки років курив сігарєти? І зуби згнили. І ногу нахєр одрізали. І жінка пішла, до сусіда – бо у нього дві ноги і зуби цілі. Та і блін забув уже як через цю гидоту як пахнуть ромашки!» Або (3) «на фіга було стільки років бухать? Вграв печінку. А міг би врятувати життя отому малому, що попав на велосипеді під машину. Його мама саме звернулася до нашого колективу, треба було частину. Лише часточку здоровоє печінки для операції. Я би дав. Так вона ж пропита, пропитана цим диявольським зіллям, чорти б її забирали. А я би йому життя врятував. Нікчемне життя. Жив як скотина. І помираю оце як тварина, без сімї, без будинку, під якимсь вонючим мостом у дранті, із бездомними собаками та тхорами». Або (4) «І ось вона прийшла, смерть. А наче й не жив. Жив як усі. Думав як усі. Боявся бути як не усі. Бо що ж скажуть люди? Що ж скаже сусідка тітка Галька, або авторітет дома – пенсіонер дядя Валера, який останні 48 років просидів на скамейкі, покручуючи свої цигарки, спльовуючи свої сємки долі, бо більше йому робить. І це люди, на думку яких я зважав? Бо у самого ніколи не було власної думки. Бо сцикун сам. Ніколи не хотів сам думать. Так і здохну, ніхто і ні для чого!» Або (5) «Уже прийшов час. Мені 93 роки. Багато було всього. Дурний був. Вірив у всесильний комунізм. У Сталіна. В інтернаціональний долг. А ось прийшли 90сті. Розвалився Союз. Розвалилося усе у що вірив. Я то іще ходив на комуністичні мітинги. Та не ті тепер комуністи. Їм насрать на усе. Аби гроші. Продадуть кого хочеш. Із партії в партію. Нічого святого. Залишили мене подихать на 600 гривень. Тільки і вистачає на молоко, хліб, Пріму та комунальні служби. Хіба для цього я стільки років у НКВС прослужив? Щоб якісь покидьки, внук разом із своїми наркоманами вкрав мої ордени зароблені кровю своєю, кровю ворогів народу, та продав на куренівському ринку? Краще застрелиться ніж так подихати як скотина. Покинута та обманута. Для чого?».

Оскільки страховий поліс гарантує наступання біологічної смерті Людини у 100% випадків, то до неї треба бути готовим в будь-який момент життя. І зустріти її з хлібом-сіллю, з усмішкою, із напрасованою сорочкою та святковим костюмом, піднявши гордо голову і сказати: «Я знав, що ти прийдеш. Я тебе чекав. Я готовий. Я зробив, усе що хотів у цьому житті. Я ні про що не жалкую. Я пробачаю собі все. Я пробачаю всім. У мене не має боргів перед собою. Кожну мить свого життя я прожив наповну. Не очікуючи нічого ні від кого і ніколи. У мене було все чого я прагнув».

Людина повинна бути готова у будь-який момент часу готова сказати такі слова. Для того щоб бути готовим на такі слова, треба жити відповідно.

Смерть така ж складова життя як і народження.

Н3. Інстинкти.

Людина – це тварина. У Людини є такі ж інстинкти як і будь-якої тварини. (1) Істи. (2) Пити. (3) Відвантажувати продукти життєдіяльності назад у довкілля. (4) Дихати. (5) Розмножуватись. (6) Реакція на довкілля – продукт нервової системи – через яку людина реагує на подразнення та пізнає світ. (7) Вбивство – такий же інстинкт як і усі інші. (7.1.) Вбивство для здобуття іжі. Зараз реалізується в основному через полювання, рибалку. (7.2.) Вбивство зарази самозбереження. (8) Самозбереження – Людина зацікавлена у власному житті, тому бореться чим може за своє життя. Природа заклала для цього усі можливості. Як правило коли людині загрожує смертельна небезпека – то відкриваються ненормальні для сучасної прикошмереної сучасним життям Людині. Скоріш за все ці здібності були колись нормальними, але оскільки Людина в процесі свого прогресу робила своє життя комфортнішим і комфортнішим, то багато цих здібностей заплило жиром та атрофувалось. Але вони там. Фізіологічно Людина особливо не змінилась. Всі дані там. Просто умови використання практично не існують.

Н4. Умовні рефлекси.

Або звички. Умовні вони через те, що не закладені в людині як інстинкти, а набуті протягом життя, як реакція на подразнення із довкілля. Якщо вони умовні, то їх можна коригувати на свій розсуд, підчиняти під себе.

Деякі умовні рефлекси не тільки не допомагають людині орієнтуватись у просторі, а навпаки заважають, та укорочують людині життя. Як то кажуть що занадто то нездраво. Умовні рефлекси виникають в процесі повтору одних і тих же дій як реакція на схожі, однотипні подразнення. Тривалість прививання умовного рефлексу варіюється. Наприклад, якщо людина їхала в машині і слухала Діму Білана і попала в аварію, в якій їй відірвало руку, то будь-яка почута пісня Діми Білана буде нагадувати про пережитий шок і визивати почуття страху. Рефлекс – звичка – машина – Білан – аварія – нема руки. Красота всього цього в тому, що якщо людина може себе свідомо опанувати – то вона може розірвати цю цепочку умовного рефлексу. Те ж саме із звичками, що ми їх називаємо шкідливими – паління, алкоголь і тд. Ці два друга створюють асоціацію росслабону, вісєнія, вєсєлья, компанії, або навпаки підтримки у складну хвилину, у період стресу, хвилювання, переживання – вони типу підтримують та заспокоюють. Ні хєра подібного – заспокоїтись можна самому. Алкоголь та сігарєти – це інструмент. Ти або заспокоюєшся або ні в залежності від внутрішніх установок.

Отже будь-який умовний рефлекс можна як набути так і відбути – або відправить на три букви. Дії людини протягом дня, а значить і протягом життя складаються із великої кількості умовних рефлексів. Просто треба періодично робити діагностику своїх звичок та рефлексів для розуміння чи вони потрібні чи ні. Перелічити, вказати як і для чого потрібен кожний рефлекс. Вказати на його необхідність, корисність чи шкідливість в залежності від ситуації. Тоді свідомо можна підкоригувати. Два приклади із власного досвіду. а) Мене завжди дивував перехід вулиці із світлофором. Коли горить червоне світло, всі пішоходи стоять і чекають на зелене. І от якийсь умнік починає переходить на червоне світло, бо він спішить так шо капец. Потім група людей яка не думає починає інстинктивно рухатись за лідером, також переходячи на червоне світло. Мене завжди дивував цей стадний інстинкт. Один ідіот побіг – і всі за ним. Я так одного разу вирішив для себе, що буду переходити тільки коли сам захочу – виключно на зелене світло. Бо коли попадеш під машину переходячи на червоне світло через те що побіг за якимсь ідіотом – звинувачувати доведеться тільки себе – за те що повівся за кимсь. б) я можу викинути сміття тільки в урну – або спеціально призначене для цього місце. Поясню. Коли я був студентом з обміну в США, то по програмі мав відпрацювати 20 годин на волонтерських роботах, що є корисними для локального суспільства – для локальної громади. Я не сприйняв цей пункт серйозно і нічого не робив (точніше робив, але години 4). Моя мамаша, що є законопослушною американкою не погодилась із такою моєю поведінкою. В кінці року поставила перед вибором: або збираю сміття протягом 20 годин та дивлюсь чемпіонат світу з футболу 98 або не дивлюсь чемпіонат світу. Після того як я збирав сміття навколо доріг у своїй місцині штату Індіана, під час жари в 35-40 градусів, коли з тебе ллється піт, кусають комарі, з бутилок викинутих із машин воняє застоявши дощова вода, а тобі потрібно це брати руками та кидати у 50-ти літровий пластиковий пакет, а ввечері йдеш в душ та оглядаєш тіло та збираєш кліщів, ненавидячи і мамашу, і чемпіонат світу і тих гандонів які викидають сміття із своїх машин – після цього якось впадло викидати сміття навколо себе. Особливо наприроді. Бо не можна срать там де ти живеш. Корисний умовний рефлекс.

Які у тебе умовні рефлекси вирішувати тільки тобі самому. Вони всі знаходяться у твоїй силі та під твоїм контролем.

Н5. Інтереси.

В житті треба переслідувати свої інтереси. Інтереси – це основна рушійна сила двіженія вперьод. Якщо ти розумієш свої інтереси – красава. Якщо ні – прийдеться важко. Всі будуть чхать на твої інтереси.

Треба розуміти, аналізувати людей, вчинки, слова. Будь-яка ситуація з людьми повинна бути пояснена з точки зору переслідування інтересів. Наприклад, шлюб – це реалізація інтересу чоловіка та жінки на подружнє життя, спільне все та продовження роду. Якщо не хочуть мати дітей – відхилення. Хоча має право на існування – багато ж всяких ізвращєнців.

Коли підлітки починають курити сігарєти. Вони не хочуть дим вдихати. Вони переслідують інтерес соціалізації, приналежності до певної соціальної групи – ті, які круті – бо вони революціонери-повстанці срали на публічну думку. Круто. Реалізація інтересу крутості.

Влада – це також інтерес. У владу люди в основном ідуть (в нашому політику мі) для чого? Тут є кілька варіантів – реміксів: Інтерес Влада Айнс: для того щоб заробляти бабло на взятках, Інтерес Влада Цвай: для того щоб разработать кучу знакомств – для продвіженія вперьод, для того шоб потом доїть ці знайомства, або шоб вони доїли – по разному буває, Інтерес Влада Драй – ну типу престіжно і модно – люди скажуть круто – більшість обмежених в часі у просторі людей переслідує саме такий інтерес – тщеславія, гордині – тіпа ніхуя сєбє – тупо красава – зам голови сільради по асенізації окрєсних полєй – круто! Аж зам голови – важний який. Здороваться перестав, бо дуже важним став – клопоту багато стало – про людей став більше думать. Та срав він на людей з большой колокольні – за таким інтересом приховуються уйобібщні та ущербні, які крім назви нічим виділиться не можуть. Люди люблять власну важність персони. Тому у нас у кожній забурбелівкі та перебеньках і крижополях на кожному кутку: VIP шашлик, VIP туалет, VIP парихмакерська, VIP семочки, VIP всьо – типа єслі я у VIP, то я красава. Інтерес Влада Фір – для збоченців – влада заради влади. Ну таких бувають одиниці. Інтерес Влада Фюнф – для страшних ізвращенців – це типу для таких, що хочуть скористуватися своїм конституційним правом на право обирати та бути вибраним заради реалізації інтересу покращення життя своїх співвітчизників. Ну понятно, шо таких давно або зголодоморили в 30-ті, посадили або ростріляли, короче динозаври.

Всі люди рухомі своїми власними інтересами. Тому в інтерактивному процесі з іншими, людині треба: а) розуміти свої інтереси з іншими; б) розуміти інтереси інших – що вони хочуть від мене. За такою простою формулою можна розібрати будь-які ситуації в житті, будь-які відносини з будь-якими людьми – для того щоб коригувати свої дії та дії інших людей – та знову ж таки гнути свою лінію. Як правило люд и які не знають свої інтереси, або ті які не переслідують свої інтереси не є самодостатніми, є невдоволеними своїм життям – бо вони не керуються своїми інтересами, а за них керують, ними керують. Виникає дисбаланс і постійна незадоволеність – бо хтось постійно наступає тобі на яйця.

Для того, щоб цього не відбувалось треба проаналізувати всі сфери свого життя та ідентифікувати власні інтереси у всіх цих сферах. З’ясувати: ти впливаєш, чи на тебе впливають. Оцінити ефект, мінімізувати вплив інших, де можливо або нівелювати повністю, максимізувати свій вплив та взяти повний контроль за свої інтереси, де можливо. Посилання на інтереси інших, перекладання відповідальності із себе на інших – прерогатива слабих, кволих невпевнених у собі людей – лузерів. Відповідальність за свої інтереси – твоя власна відповідальність.

Н6. Віра.

Людина хоче вірити. Потреба у вірі реалізується як правило одним перевіреним тисячоліттями та створеним людьми інструментом – релігією. З одногу боку, релігія виконує роль консолідації - робить усіх рівних перед установками релігії: типу не роби то, не роби сьо, типу ми всі рівні і всьо такоє. З іншого боку, релігія роз’єднує – бо релігії є різні – 4-5 ключових для усього сучасного людства із численними реміксами на тєму. А оскільки більшість демократичних країн декларують свободу віросповідання, то і маєш які хочеш установи для зв’язку із будь-якими богами на твій вибір та на вибір аферистів (людей – бо все придумують люди).

Як сказав Володька – релігія – опіум для народу. З третього боку, людина являючись релігіозною перекладає більшість своїх діянь чи бездіянь на догми та установки релігії – посилаючись на основні правовстановлюючі документи, у вигляді релігійних основних книг написаних хрєн зна коли – як базис для прийняття рішень у повсякденному житті. Так набагато простіше. Є установки, передбаченні святою книгою, буду так і робить. І буде у мене усе заєбісь в потойбічному житті.

По-четверте, релігія виконує роль страшилки. Людина, що загрузла у страхах стає вівцьою, безхребетним плазуном, і нею просто управляти. Їй просто парити будь-який інформаційний брєд, продавати свою продукцію, програмувати поведінку. Знову ж таки релігія – це умовна субстанція придумана певними людьми з конкретними передбаченими цілями. Не просто так, аби було. А для чогось.

По-п’яте, релігія завжди виконувала роль роз’єднання та підкорення людей. Всі основні підкорення народів базувались на основі розлому старих вірувань, та впровадження нової віри – релігії домінуючої народності, етносу чи країни. Таким чином індіанські вірування Латинської Америки стали католицькими із розповсюдженням іспанської мови та потоком золота, товарів та рабів із Нового Світу в Стару Європу. Такий собі обмін – абстрактна субстанція – релігія в напрямку туди в обмін на матеріальні блага сюди. По-моєму непоганий обмін. Те ж саме в Африці, коли племінні вірування в природні сили чи локальних божків були замінені на європейську релігію.

По-шосте, треба завжди пам’ятати, що служителі релігії, які повинні бути прикладом для всього суспільства являються антиподом – наживаються на мирянах та прихожанах, отримуючи неоподатковані державою доходи, влаштовують оргії та ритуальні жертвопринесення на теренах релігіозних установ, трахають дітей, зловживаючи своєю абсолютною владою та довірою населення, перетворюючи на своїх рабів та моральних калік у майбутньому, влаштовуючи хрестові грабіжницько-завойовницькі походи проти інших народів.

Коли бачите на вулиці, американських пасторів у штанцях, білій напрасованій сорочці, у краватці та із чорною табличкою на сорочці із ім’ям власника – запитайте себе, що може нести в твою країну це прищате чмо, яке навіть не читало свою основну релігійну книгу – бо на третьому питанні сипеться і путається у показаніях, запитайте себе якого хєра це чмо приїхало і чиї інтереси воно переслідує? Воно, оце чмо навіть не знає що воно являється інструментом промивання мозгів. Запитайте себе чи може представник найпрагматичнішої, найкорисливішої країни приїхати в чужу країну та як казав пєвєц Шура Творіть добро?

Чому виникли релігії? Бо людина істота одухотворьонна. У неї є інстинкт чи природна необхідність вірити. Як правило, всі релігії базуються на календарі. На календарі, який є універсальним засобом орієнтації людей в просторі та часі. Релігії використовують сонце, місяць та інші регулярні дії природних сил. Релігії це заміна, це ремікс.

Вірити треба в себе. Вірити треба в те, що ти являєшся частиною Всесвіту. В те що ти як і океан складаєшся з води. В те, що в тобі як і в інших тваринах тече гаряча кров. В те, що природня енергія сонця втілюється в зелені рослин, завдяки фотосинтезу. Потім зелень відтворюється в курячому стегні. А куряче стегно споживається людиною після первісної переробки завдяки вогню. Що ти їсиш, ти і є. Їсиш хімію – ті є продукт хімічних заводів. Їсиш природню натуральну їжу – ти замикаєш природнє коло обміну енергії – повертаючи продукти життєдіяльності в природу для подальшої переробки та використання у наступному циклі.

Вірити треба в себе. Вірити треба в те, що ввечері сонце сяде за небокрай для того, що зранку знову зійти та принести з собою тепло та енергію. Вірити треба в те, що коли рослину полити та вчасно розпушувати грунт, то і дасть вона більше плодів. Вірити в те, що зірки займають певне місце на небосхилі і без компаса можна знайти шлях у відкритому океані, керуючись зірками.

Вірити треба собі та в себе. Над всим іншим бажано замислюватись та піддавати жорсткій критиці. Вірити треба в себе.

Н7. Чоловік та жінка.

Це одне ціле. Це чорне і біле. Це їнь-янь. Це боротьба і різниця протилежностей. Це діаметрально протилежні полюси, які окремо не можуть існувати. Вони не можуть бути однаковими через те що вони різні. Це якщо взяти руками розламати суцільний диск навпіл. Отримаємо дві різні частини розломаного диску. Одна – чоловік, друга – жінка. Отак і шукають чоловік і жінка кожен із своєю лінією розлому одне одного. І якщо підійдуть лінія розлому чоловіка до лінії розлому жінки, тоді диск відбудеться. Якщо ні, тоді пошуки продовжуються. Якщо диск зліпився якось так, непонятно. Вроді і зліпився, але лінія розлому не сидить на місці. Не зростається. Кривувата. Тріскається постійно. То може це не та частина диску, яку шукав? І нічого схрещувати цибулю з помідором. Ведмедя з дельфіном. Бо получиться шопопало.

В процесі пошуку своєї частини диску лінія розлому змінюється. Або стає більш шершавою, або навпаки більш гладкою. Вона не є фіксованою. Як і все живе вона також змінюється. В залежності від волі Людини, від досвіду та від бажання.

Кожна Людина народжується для того щоб протягом життя знайти свою лінію розлому та зробити диск повноцінним та із двох напівдисків зробити одне коло, один диск. Кожен чоловік має здатність від народження знайти свою жінку. Кожна жінка від народження має здатність знайти свого чоловіка. Для цього треба шукати. Для цього треба хотіти знайти свою лінію розлому. Свою. Незалежно свою. І приймати рішення самому. Це рішення повинно прийти легко. Так легко як змах метелика, як човен що пливе за течією по річці на Полтавщині, як вітерець що огинає кульбабу, що вже готова розлетітися по світу, проте вітерець занадто легкий, щоб вийняти одну пелюстку із сфери кульбаби. Ось таке воно. Як гарячий ніж в селянське масло. Спокійно, гармонійно.

Різниця в інстинктах.

Чоловік запрограмований на те щоб розкидати якомога більше свого сім'я по світу. Поетому такі понятія як ізмєна – це всього навсього нормальна реалізація нормального інстинкту чоловіка-самця. В даному контексті чоловік-самець – це комплімент. Бо в сучасно політично коректному світі з нальотами всяких культур і цивілізацій – цей термін використовується в негативній конотації. Чоловік-самець шукає жінку, яка здатна виносити та дати народження його племені. Тому він дивиться на стегна – якщо таз широкий – ймовірність виносити плід – велика. Якщо груди повні – то вскормить своїм материнським молоком. + Секреції та природні запахи тіла. Це основне, що шукає чоловік у жінці.

Жінка навпаки. Не зацікавлена в іншому чоловікові. Вона зацікавлена в тому, щоб її чоловік був здатен забезпечити спільне потомство притулком, їжею та безпекою. Тому і дивиться на потенціальну спроможність / чи неспроможність кандидата. Підходить під ознаки описані вище – дасть. Не підходить - не дасть. Скільки б кілограмів квітів, канхвєт не дарував би. Не побачить мисливця – не дасть ніколи. Хіба що по-п’яні, заради ізвращенія, експерименту, щоб поржать. Найгірший варіант із жалості. Жалість – це відсутність поваги до себе і того, кого жалієш.

Тому всі ці сучасні ремікси по типу рівноправ’я в сімї, взаємозамінність будь-яких функцій в сімї, це все брєд Сєдої кобили. Фемінізм. Жінка піднімає штангу і займається боксом. Заробляє бабло на трьох роботах в той час, коли чоловік бухає із друганами-алкоголіками і замість того щоб забезпечувати, виносить із дому – не є правильною. Порушуються інстинкти і призначення. Тому дуже гарна фраза Kinder, Kirche, Küche була, є і буде актуальною. Це основне призначення жінки. Так, є інші види самореалізації – але вони побічні, допоміжні. Слєгонца туповато, коли жінка само реалізується, а чоловік бігає по дитсадкам, музикальним школам. Так, багато в чому повинні допомагати один одному, але внесок чоловіка в матеріальну частину повинен бути набагато більшим. Тоді кожен виконує свою функцію. + Розумна і логічна взаємодопомога, обговорення потенційних конфліктних ситуацій. Не закриваться. Не очікувать. А пояснювать та слухати. Знаходити своє місце та давати персональне місце іншому. Повага та взаєморозуміння.

Н8. Борг.

Або відчуття вини. Людина в боргу або з почуттям вини, провини – Людина-раб. Борг давить на Людину. Бо ти не робиш те, що хочеш. Ти винен комусь шось. Замість того щоб керуватись своїми інтересами – Людина думає про те як повернути борг. Звідки виникє борг? Жадібність. Невміння задовольнятися тим що є. Прагнення мати більше. Нездатність заробляти або створювати стільки, скільки достатньо. Очікування майбутнього зростання доходів. Або не очікування. Так от фонаря. Підписування під борговим документом – підпис, вручення ключів, ниточок та паличок від маріонеток тому, у кого береш в борг.

Кожна людина народжується плюс-мінус вільною. Бути боржником – це означає бути рабом.

Боржника в будь-який момент можна нагнуть. Можна позбавити майна. Заставити продати будинок, сім’ю та дітей. Все що завгодно. Борги треба повертати. Краще їх взагалі не мати. Але якщо борг виник – треба його віддати. І це стосується не тільки фінансових чи матеріальних боргів. Це також стосується будь яких інших зобов’язань.

Перше, що треба пам’ятати – людина нікому нічого не винна. Життя, діяльність, творчість, створення сімї, виховання дітей повинні базуватися на вільному свідомому виборі незалежної самодостатньої та вільної людини, а не з-під палки, із почуття вини, страху, боязні чи будь-чого іншого. Людина не винна нікому і ні чого. Борг може бути тільки перед собою – і то називати його треба по-іншому – відповідальність перед собою. Подумай над всіма боргами, які в тебе є. Пороздавай їх якомога раніше. Поверни собі своє, та чуже іншим. Будь вільним та незалежним. Та подумай як повертати кредити міжнародним валютним інституціям, які набрали обрані тобою дури з косою, від твого імені. Подумай про те, що твої діти та онуки, являються боржниками від народження, бо ти обрав таких людей, які засадили країну в міжнародний борг. Тільки ти несеш за це відповідальність. Подумай, що ти будеш казати дітям на питання: Мама, або тато, а чому я винна валютному фонду стільки то тисяч у.о.? Я ж навіть нічого не робила? І у тебе не має права валити це на державу. Бо держава – це така ж абстрактна і неодушевльонна субстанція як і релігія. А борги беруть і дають конкретні люди.

Н9. Зараз.

Людина живе зараз. Зараз – це ця мить. Людина не живе в минулому. І не живе в майбутньому. Жити і відчувати треба зараз. Не можна жити минулим. Минуле треба пам’ятати як історичну статистичну інформацію. Як досвід. Як мудрість. Як базис для зараз. Але залишати минуле у минулому. І жити зараз. Не гніватися, не злитися ні на когось, ні на щось. І перш за все на себе. Треба вміти пробачати всім і все. Перш за все собі. Тоді хода по життю буде легкою і невимушеною. Без накопиченої злості на когось чи на себе, подавленої роками ненависті на когось чи на себе, яка забруднює свідомість і кайданами / хрестом придавлює до землі. Свідомість повинна бути чистою щоб жити зараз.

Н9 - ХХХ буде додано

ІІІ) Людина обична ПІСЛЯ нормалізацій (готове до подвигів, готове до "бистрєє, више сільнєє" біологічне одушотворьонне створіння сповнене творчої регенеруємоїз цілюючої енергії, здатне до абсолютного перманентного щастя).