Meine Mauritius: Про очки

Розповідь про Маврікій слід починати з наступної фрази:

Блять, я забув сука свої очки.

Як завжди збирався вночі перед літаком. Взяв все і навіть більше. Коля завіз в аеропорт набагато раніше, бо я знав шо буде перевєс і прийдеться розбирать барахло. Перекпаковував чемодан тричі. Спочатку зважили чемодан – 32 кг (а треба 25) і рюкзак (ручна кладь) – 15 кг (а треба 13). Пішли до машини. На виліт пішли: дезодоранти, самоучитель по французькій, словник, кеди, водка 0.7 Немірофф з перцем йопт, бутилка пива – Іра соррі, но 700 грам сама понімаєш, нада було шо то дєлать, джинси – на хєра мені так багато одягу, і шо то ще. Всьо зважились вроді всьо нормально. Заклеїв чемодан Попрощався, і пішов на реєстрацію.

На реєстрації баришні з Air France сказали, шо не 25, а 23 і не 13, а 12. Не сци сказали вони, у тебе іще година. Пішов назад на вулицю розібрав ще раз. Полетіли в мусорку кросовки Адідас (как говорится – кто носит фирму Адидас, тот настоящий молодецJ!). Прийшлось отдать подарочну водку – Іра соррі, но опять же – 1 кг перевеса – 100 Евро. Прости, если можешь. Потом були проізвєдєни следующіє операции. Полосаті джинси були одягнені замість шорт. Капітал пішов під руку. Німецька каска замість шляпи пішла на голову. Майже так як мріяв з капіталом в руках і каскою на голові. Знову заклеїв чемодан. Потулив на реєстрацію. Кажуть, тебе мабуть із шлемом не секьюріті не пустить. Йопт. Ну ладно – у тебе 5 хв. Гавно вопрос. Шлем знову пішов у чемодан. А з чемодана – у ручну кладь пішли креми от загара, які в Парижі не всі пройдуть медосмотрJ.

Бляха як можна було забуть свої очки?

В Парижі єлі успів покурить. Прийшлось летіть до свого гейта. Потому шо проміжок між літаками всього 1 година, а вони у різних терміналах. І тока я долітаю до свого гейта і бачу шо виліт затримується на 45 хвилин і моє наркоманство понімає шо іще цілий час є шоб пакуріть. Сотруднікі сказали шо надо обратно валить, але потім проходить знову секьюріті. Я понімаю шо гавно вапрос, нашли чем іспугать. Покурив. Прийшлось знову через секьюріті. Забрали бутилку з кремом. Перший раз завтикали, другий раз не розрішили. Ну ладно, хер з ним.

Париж – Маврикій. Повезло отдєльно. Пара французів, яка сиділа зі мною поруч, пересіла на інші місця шоб протянуть ноги. А мені нічого іншого не оставалось як розтянуться повністю на 3хмісцях і солодко спати після просмотра пари фільмов, прочитанія положення в братньому Киргистані, іскіствєнного але смачного обіда з бутилочкою вина та баночки пива.

Проснувся поснідав і уже прилетіли. 12 годин і уже на острові. Прилетів о 5. Бізнес візу і всю адміністративну траханину пройшов очень бистро. Не зря вони по прозорості ведення бізнесу займають 17 місце в світі.

Поміняв долари на рупії. Попив кави і сів чекати, коли мене зустрінуть. Дивився на людей. Пропонують таксі але не так агресивно як в інших країнах. Люди не паряться. Вивіска при вході в аеропорт себе виправдовувала – Welcome to paradise.

Приїхала Зіта. Чотка баришня. Не зря вона з Китаю. Ми потім з нею говорили про те що зараз все робиться в Китаї, включаючи Зіту. Но Зіта качественний продукт – китайського роддома. Короче зачотна баришня. Как говорится to the point.

Приїхали в мою нову резиденцію. Короче всьо то шо нада. Я вибирав із трьох досупних кімнат, оскільки китаєць і чех ще не прилетіли. Я сначала хотів взяти кімнату де два огромних ліжка, і два огромних шкафа. Ну типу для прийома гостей, но потом хазяїн сказав, шо прайваси, никаких танцы секс и рокнрол, бо вигоню нах. І вообще должно всьо бить тіхо і спокійно, я подумав. Розстроївся, шо не удасться устроїть бєспрєдел як в Камеруні і на Чапаєва. І проституток позвать продав мамин парфум тоже не получиться. Ну і слава богу. Короче цілий поверх мій і мого сусіда, який іще не приїхав. То єсть отдєльна комната, отдєльний душ, отдєльний тольчок. Лівінг рум на двох – там дивани і тєлєк. Вчора хотів подивится Бразілія – Кот д Івуар – Collette – ca va! Але засипав і так і не додививсяJ. Так шо захостить нікого не получиться. Пардон.

Зіта провела мені оглядову екскурсію по місту. Короче все рядом і усе єсть то шо нада для счастья. Їжа скрізь – вчора уже пробував якісь блини – хот енд спайсі. Заходили на продуктовий ринок – походу все не дорого і здорово. Думаю, буду туди часто заходить. Найшли де риба продається, м'ясо – оленів та телятина. Продавці мяса дивились на Зіту, яка сьогодні одягла зелену пакистанську футболку з білим полумісяцем і зіркою, і піднімали вверх великий палець руки, і я зрозумів, що з продавцями мяса я полюбасу знайду спільну мову. Проводжали – Аллах Акбар.

Зайшли в один супермаркет купив якихсь дрібниць для обустройства жиліща. Ну і потулили назад.

Хазяїн вивів мене на кришу. А на криші, я сьогодні уже робив morgen gymnastik. Прикольно робить морген гумнастік дивлячись на гори. Без моря, але ти не менш гарно.

Сьогодні і вчора, я зрозумів шо французьку я іще не забув. І шо не зря я в 2001 році відвідав у Rochester Institute of Technology French for beginners із такою гарною женщіною із Франції, блін. Не зря мені подобалися так її уроки. Ну а потім, язиковая практика і у Камеруні, Марокко. У Кампучіїї не получилось, хотя тоже бивша французька колонія. Думаю через те, що це уйобіще Пол Пот завалив усіх, хто знав хоч одне іноземне слово. Так шо Лєнін отдихаєт. Так вот, люблю я французькі колонії з іх архітектурою, випічками і булочками, свіжими продуктами ну і людьми звичайно. А тут мікс еще тот. Но об етом будет дальше.

Купив собі сім карту в Orange. Друга зустріч із Orange. Перша була протягом 2х місяців в Камеруні на аудиті, де я тісно спілкувався з начальником склада, главним бухгалтером та іншим офісним планктоном. А сьогодні друга. Короче мобільний зв'язок дешевий. Ща сяду розберусь.

По ценам тоже надо сорієнтіруваться. Все недорого. Бюджет складу окремо. Сігарєти дорого. І картінки ужасні як і в Таїланді. Купив пачку Dunhil – MUR 100 рупій – десь 3 доллара. Так шо особо не накуришся. І ще з такими надписами і картінками – Fume cause une mort lente et douloureuse – типу ти іще поживеш, но живые будут завидовать мертвым.