Про мотоцикл

Я довго думав, чи купити собі подержану машину, чи новий скутер чи мотоцикл. Врешті решт вирішив, що мотоцикл швидше в пробках і тянучках, що на Маврикії не рідкість, оскільки дороги тут вузькі і не розраховані на таку кількість автомобілів. Мотоцикл економніше по баблу і затратам на пальне. Мотоцикл – це свобода і вітер в обличчя. Ну і один із головних факторів, що вплинули на моє рішення – це я шо зря 1.5 кілограма своєї німецької каски сюди привіз?

Вибирав я його як блондінка. Мені сподобалась форма його топливного баку, і блиск металічних поршнів, вихлопної труби. Це як із жінками – спочатку ти дивишся на форму та розмір грудей, та ширину стегон, а вже потім на всі інші якісні характеристика, в тому числі духовний світ (потужність двигуна) ну і так далєє. Так що можна сказать, що це була любов з першого погляду. Коли я зайшов у магазин і побачив його, то захотів на нього сісти і поїхати. Якось із часом чим далі тим більше усвідомлюєш, що багато важливих рішень в житті, принаймі у мене так, приймаються не на рівні логіки, чи розсуду, а більше на рівні інтуїції та ірраціонального. Наприклад, коли я на острові вибирав між двома оферами із великої четвірки, то одним із ключових факторів було те, що Ернст знаходится на 8-9 поверхах бізнес-центру Некстераком, а Прайс на 2-3 поверху HSBC центру. Так із 8-9 поверху видно океан, а з 2-3 ні. Так краще на одній і тій же посаді, із більш significant зп дивиться щодня на океан, ніж на сусідній бізнес центр, або поля цукрового тросніка.

В процесі роздумів про купівлю чи некупівлю мотоцикла нарісувалось відразу три неразрішимих проблєми: недостатньо дєнєг, не має прав на мотоцикл, і не вмію їздить на мотоциклі. Ну Андрюха не спасував і почав думать як із неразрішимих проблєм зробить разрішимі.

Мотоцикл взяв в кредит – замість 5% вартості – як першочергового внеску, прийшлось вивалить 50%, оскільки я іноземець. Ну а решту вартості виплачую як і всі нормальні люди кожного місяця із своєї зарплати разом із процентами протягом шести місяців. Кешфло розрулить трохи допоміг роботодавець за допомогою поворотної фінансової допомоги.

Права на пілотірованіє мотоцикла і скутера я подав тут на місці в столиці острова Порт Луісі. Короче було так. Прихожу я у центральний відділок. Кажу, шо нада права. У мене є українські міжнародні права на авто. Вони довго на них дивились почали прізвище записувать кирилицею, ідіоти. Мої рідні права, добросовісно придбані мною, мені допомогли скіпнути теоретичні іспити. Самий главний поліцейський сказав, раз у тебе є права на машину, значить ти по ідеї ПДР знаєш, і будеш здавати тільки практику і видав мені десь через тиждень учнівські права категорії «мотоцикл» і «скутер» строком на 2 роки і з датою практичного іспиту на кінець вересня (тобто через 3 місяця). Тут взагалі дуже довгі черги. Якби здавав теорію права отримав би через півроку. Так шо мені повезло. Учнівські права Learner’s licence дають право іздити з певними обмеженнями – не по всім магістралям, в темний час доби не можна, ну і напевне якісь обмеження по швидкості. Ну а оскільки Андрюха усвідомлює, що на тропічному острові, люди дуже flexible in the interpretation of legislation acts, то він односторонньо і безповоротно знімає з себе вищевказані обмеження, складає вдвічі новенькі права на вождєніє мотоцикла і довольний як слон звалює із поліцейського відділку.

Ну і залишилась сама основна проблема. Ні разу на мотоциклі в житті я не їздив. Раз на скутері, 2 роки тому на Ко Самуї в Таїланді із лівостороннім рухом із Дєвіной катались по колу, точніше по острову. Я рішив, що треба іще потрєніруваться. Приїхав у Флік ен Флак взяв в прокат скутер і поїхав на південь.

Transfer of ownership title мав настати через три тижні від дня заключення договору купівлі-продажу мотоцикла, а сама в 26-27-28 числах серпня. Ну я думаю зашибісь, якраз там 2 дні публічних вихідних, якраз поучусь їздить на мотоциклі. Ну і я якраз запланував свій переїзд! нарешті! на узбережжя у Флік ен Флак. Якраз на 28 серпня переїздив. Ага хєр там! Чувак-продавець: то то, то сьо, буде через 2 дні, потом три, потом 5 потом іще шось. І приводив якісь такі причини які мене не то шо не піпчили, і нє впьорлось, мудак. Короче затримали поставку мотоцикла на 2 тижні, уроди. Вообщем, на острові або в тропічних країнах, якщо ти хочеш шось притягуть, взять шось під контроль – буде все абсолютно навпаки, тому тут одне із основних правил для виживання – не париться, і як любить казать мій тато – не бігти поперед паровоза. Ну мені прийшлось, потому шо весь цей час, що я не їздив на своєму власному мотоциклі, мені прийшлось брати в оренду скутер. Короче за аренду вивалив точно стільки, скільки вийшли проценти по кредиту за 6 місяців. От так тут, плануй собі.

І ось прийшов день «Ж» або доставки мотоцикла до мене. Тут треба вказати про іще один головняк. Оскільки, я купував мотоцикл в кредит, в документах я вказав адресу, де я жив до переїду в Флік ен Флак, тобто в цьому отстойняку Розілі (Rose Hill, що з креольським прононсом звучить як Розгіль). Два міста між собою віддалені 20 кілометрами. Оскільки у випадку зміни адреси, внутрішні процеси у компанії-продавця зависли б іще дня на три, я вже не міг довше чекати. Кажу доставте хоть туда, тільки сьогодні.

Приїхав на скутері. Припаркував. Якраз вигружали мого красавца. Розписався, перевірив усі документи. Подякував. Зняв захисну плівку. Подивився на інструкцію. Подзвонив Ігорю, який обіцяв показать як оперувати цим апаратом. Ігор приїхав години через півтори.

Сказав, що да мотоцикл прікольний, і шо сам такий хоче. Показав що з передачами, де газ, де тормоз, сцеплєніє. Короче учив мене. Ну каже сідай і їдь. Ето конєшно бил просто дізастер. Я постійно глох, на першу передачу взагалі не міг переключиться, глох якраз в самих неудобних місцях – на перехрестях, під горку. Це була субота, годин 11 ранку, сонце жарило разом із тимчасовим дощем, всі островітяни вивалили на дороги, і всі автомобілі і мотоцикли вирішили в цей день повиїжать на дорогу що морально допомогти Андрюхі научиться їздить на мотоциклі. Ну і Ігор тоже не дав росслабиться – ржав сидів постоянно в свому Нісані із синіми номерами. Вообщем я помучився хвилин 30-45, поїздив. Каже ну всьо – поїхали у Флік ен Флак. Ну ми і поїхали.

Я звичайно його (мотоцикла) довіз (Ігор супроводжував на машині), глох багато разів по дорозі, в жару, в дощ, злий, вонючий, в соплях. Ну якось доїхав, нікого не переїхав, і мотоцикл і сам цілий.

На наступний ранок трохи потренувався, одяг німецьку каску, очки і поїхав сам на північ по основній магістралі в Гран Бей…

4.11.2011.