Сьогодні від колеги отримав смс із таким змістом:
Yes andriy, sory, cudnt answer ur cal.. I hd sme queries, bt z r sorted now.. no worries, thx!
Піздєц подумав я. Я шо блять радістка Кет, what kind of language is that? Спочатку ти мені напишеш смс із таким змістом, потім імейл. А потім я сука по ночам буду сидіть і редагувать звіт який ти написала своєю рагульною мовою?
Скільки на екрані твого лептопа в нижньому кутку мов? Я терпіть не можу транслітерацію. І не люблю коли нею користуються інші. Особливо, коли доводиться читать або українську або російську латиницею. Роблять це як правило твої друзі. Причини наступні:
- Швидше;
- Впадло нажать комбінацію Alt + Shift, чи у кого яка там
- Не встановлена мова
- На комп’ютері або лептопі не має наклейок з розкладкою українською або російською.
На що відповідно є наступний solution:
- Швидкість отримується в процесі постійних тренувань;
- Промовчу;
- Встанови;
- Роздрукуй, повісь перед носом, через тиждень практики будеш набирать без підказок, а по памяті.
Всі спішать і летять жить. Ми хочемо перехопить на ходу, швидше. Тому ідемо в фаст фуд. То нічого що через півроку жир буде вивалюватися через ремінь джинс. То нічого шо там органічного немає нічого і користі від штучної їжі 0. То нічого ми ж не кожен день. Нічого шо в пластику. Це ж так приємно пити із пластикових стаканчиків, які кола роз’їдає разом із твоїм шлунком. Так приємно різати кусок мяска пластковим ножем та нанизувати пластиковою вилкою. Вони ні разу не гнуться і ні разу не ламаються. Уууу клас. І знову у нас на обід смачненько і все в пластику як і вчора. І нічого що через кілька годин ту їжу можна відразу на смітник, бо вона не тільки втрачає смак, але і виглядає як гавнєцо. Ну ми не часто. А те по під Америкою земля уже прогинається через те що вони сука товсті. То нічого страшного. Треба макдональдс і кейефсі отправить в різні країні шоб потім сказать шо люди скрізь однакові і такі ж товсті як і ми американці. Коли я був в штатах, обидва рази за рік набирав додаткові 10 кілограм не дивлячись на те, що спортом займався по 2-3 години на день. По-моєму це не правильно, коли натуральна їжа коштує дорожче ніж штучна.
Я ніяк не можу звикнуть до того, коли моє імя пишуть з маленької букви, і мене це реально харить, оскільки я звик, що власні назви, тим більше твоє імя мають писатися з великої літери. Ну ми ж щоб швидше. А так треба одну зайву клавішу нажимать.
Коли був в одній студентській організації, врізалась в пам'ять фраза для пікапа: Nice shoes wanna fuck? Глубоко (наголос на третьому складі) нічого не скажеш. У Мальчишника хоч так: Я говорил тебе о звездах о приливе морском, а если честно то я думал совсем о другом, я думал что будет потом и прикидывал шансы, а ты думала пока что это только танцы. http://www.youtube.com/watch?v=B0kPWftsLEc. То есть людина хоть запросила на танці, там хоть какой то ефорт!
Всі хочуть шорт кати. Всі хочуть схуднути за тиждень і нічого для цього не робить. Всі хочуть нарешті виучить англійську за місяць, ну тоже без напряга, так годинку в день. Всі хочуть all inclusive у Єгипет, так шоб не заморачуваться. А потом такий же all inclusive в Турції, а потом іще десь. А потом коли у тебе запитають а чому різниця між цими двома подорожами, ти навіть не зможеш сказать, бо однакові готелі, однакова їжа, усе стандартне.
Всі хочуть відформатувать карму, добитися успіху в бізнесі, поліпшити відносини із коханою людиною, відвернути дітей від сігарєт і півка. І людина звичайно шукає найпростіший спосіб - в этом вам поможет контактер с космосом Петр и его верный друг кот Дан, в замечательном ни разу не желтом издании Бульвар.
Я люблю жарти. Я люблю класне почуття гумору. Я люблю чорний. Я не розумію для чого у гумористичних передачах на фоні ржуть. Щоб тобі тупорилому сказать коли треба ржать? Бо ти сам не здогадаєшся? Я не люблю LOL. ЛОЛ це тупо.
Я люблю guidance. І не люблю коли всіх гребуть під одну грєбьонку. Я не люблю коли тебе вважають за ідіота і кажуть шо треба робить Я терпіть не можу one size fits all concept. Я люблю маргіналів усіх мастєй. Крім останньої субкультури. Емо. Мені зрозумілі гопніки, скінхеди, комуністи, байкери, футбольні хулігани, рокери і репери. Їх у всіх об’єднує одне – вони кращі за інших. У емо такого немає, вони просто всі хочуть здохнуть. Я думаю, це вплив японських та американських неживих і штучних мультіків.
Треба помінять візуальний ряд. Значит нужные книги ты в детстве читал. Я в дитинстві любив дві книги «Дети герои» та «Дети партизанских лесов».
LOL
ВідповістиВидалитизачод
ВідповістиВидалития насправді дуже люблю суржик, піджин інгліш, schwiitzer duetsch и другие языковые меншинства...
ВідповістиВидалитиso I am not really bothered to get a text like "c u 2moro" from a Ghanaian colleague...
но шо мене більше дивує, то коли носії мови (в даному випадку ірландці) пишут так шо мой мозг то з трудом розуміє...типу i sapose tings are goin ta b changin in nxt wk...Може внього ліміт на кількість голосних в тексті? може то він від семитських мов навчився, шо как-би голосні не обовязково написьмі позначати???
про nice shoes wanna fuck можу тебі з десяток історій із жизні розказати....it is a perverse world....
Я вибачаюсь, що лізу в чужий монастир, але хотілося сказати дві речі. 1: емо не мають ніякого відношення до японських мультиків, я б скоріше сказала, що вони пішли від готів (емо, не японські мультики). 2: за 25 років свого життя вперше "зустрічаю" людину, яка читала цю товстенну книгу "дети - герои". До сих пір пам'ятаю, як влітку в селі у бабусі, поки всі йшли копати картоплю (а я ще мала для того була) сиділа на сіні і читала, і читала її. Ці історії від Павліка Морозова до Зої Космодємянської. А хлопчик - партизан, якому німці зірку радянську на грудях вирізали, то був найбільший жах мого дитинства. І діти десь там в Узбекистані, які під час війни бавовну збирали. Це зараз я думаю, що вони на заводі певно гільзи для снарядів штампували. Але це я до чого. Сила пропаганди, мать! І почас десь лежить ця книга вдома зачитана мною і моїм братом. І що найсмішніше, то завше саме її я згадую своїй мамі=) Вообщєм, дякую, що нагадав) І дякую за твої пости, читаю тебе недавно, але дуже надихає і змушує інколи задуматись.
ВідповістиВидалити1. Вони так виглядають, навіть якщо не має ніякого звязку - депресивно без ознак життя. 2. це саме те що я памятаю із цієї книги. я мабуть читав її разів десять. Я думаю зараз навіть із погляду досвіду та здорового глузду із героїв я прибрав би хібашо Павліка Морозова - я памятаю що були якісь коментарі від моєї сімї щодо саме нього - він стуканув на свою родину, що переховувала хліб. Добре, що на той момент наприклад мій дід не розвінчав половину змісту цієї книги. А так вони в мене і залишилися героями. Ти хотів бути на них схожими, намагався бути як вони. І мені якщо чесно все одно що можливо пів книги придумано - головне що вона виконує свою функцію. Зараз такого немає. Які герої такі і люди. Це те що нам потрібно - сильна і дієва пропаганда, конструктивна і направлена на консолідацію суспільства, яка була б частиною стратегічної державної політики (яка наразі відсутня в принципі). Не знаю чим це пояснити але при диктатурі та авторитаризмі люди набагато кращі, культура світліша. Я про це також якось напишу скоро.
ВідповістиВидалитиДякую за коментарі, навпаки заохочую і відкритий до них.
Маша, про відсутність голосних я якось напишу. Ідея класна. А про мови я сказав у проізвідєнії ся vs. сь та інші мовні питання. там більш детально.
ВідповістиВидалити