Як каже Rage against the machine: Hey yo, its just another Bombtrack http://www.youtube.com/watch?v=MUaL1FnotRQ&ob=av2n, або як каже мій папа: щойно з духовки. Кстаті, Bombtrack дуже гармонійно вписався саундтреком у Natural born killers в сцену там, де в тюрмі починається замєс. Вообще, мощний фільм я вважаю, як і більшість творчості цього ублюдка Тарантіно. Я сам би такі фільми знімав. І саундтреки падонак класні вибирає.
Я повернувся десь о 5й із Black River National Park, до заходу сонця залишалось півтори години і я вирішив покататься на своєму мотоциклі по району. Зменшив до мінімуму кількість речей в рюкзаку, взяв айпод і поїхав на пляж у Волмар. У Флік ен Флаку в районі клубів було багато народу, і клубєц сьогодні працював, там гупала музика і піпл походу тусувався. Ну мені після гор звичайно не до клубів і я собі далі поїхав на пляж вздовж узбережжя, хвойних дерев, ресторанів, цього базару відпочиваючих креолів та туристів.
У Волмарі як на диво було також багато людей як для неділі і для цієї години, а було уже 5:30-5:45. Не знаю з чим пов’язано, може уже типу літо, і ті хто мерз при +25, одягав валянки, ботинки, рукавички та в’язані шапочки вилізли тепер на сонце при +28? Я припаркував свого мотика і пішов до моря.
Сонце світило прямо в очі. Згадав як Іра сказала про фотообої – на Маврикії настільки гарні картинки щодня, щогодини – що реально фотообої. Я думаю, будучи художником, мариністом або paysagистом тут роботи нон-стоп на все життя. Окремі розділи у творчості художника будуть наступні: море, небо, гори, сонце, потім будь-яку комбінацію двох або трьох або навіть усіх разом. Взагалі я думаю багато митців саме від природи беруть натхнення. Воно просто невичерпне. Усім вистачить з головою.
Сів на пісок, скинув знову кросовки і носки, натружені після гір, вставив музику у вуха та ліг на пісок, розкинувши руки. Розсоплився під Джеймса Бланта і трохи заснув. Сьогодні в обід я не спав, бо як правило, щодня після обіду я сплю хвилин 5-10, як учив Winston Churchill. Тоді працювати набагато простіше і приємніше. Я часто згадую Камерун та свою роботу в аудиті, коли обід у мене був 2.5 години і після обіду я ходив додому в прохолодну від кондиціонерів квартиру спати цілу годину. Кайф. Проснувся. Подивився на сонце та море. Проходила креольська дєвочка, товста із звисаючим животом. Куди дивиться твоя мама, виростеш, тебе ж даже трахнуть ніхто не захоче. Взагалі маврикійці товсті і є таке гарне та влучне слово гладкі. В культурі індусів та мусульман спортом та фізкультурою на пахне. Плавать ніхто не уміє, бо можна утонуть або зїсть акула. В гори не ходять, бо високо і можна якщо не впасти то злякаться висоти. Ходять мало, бо острів же дуже великий (30 Х 60 км) і дуже далеко ходить не можна бо будуть боліть ноги. Я коли жив в цьому отстойніку в Розілі, хотів на районі найти собі турніки та брусья – у нас же майже у кожному дворі така штука є. Надихнув мене оцей товаріщ - http://www.youtube.com/watch?v=Wt2yxFOrwxA&list=FLbY41qqnls9r8TDxMT6auzA&index=20&feature=plpp_video
Короче, турніка я не знайшов, навіть у школі та на стадіоні не має. Вот такий вот cultural difference. Ну крім того що вони не рухаються, вони ще і жруть багато. Жарене, бутерброди, bread this, Bread that, pizza, Coca, roti, dhal puri, іще жирного іще жареного ну і звичайно KFC – ну реально гавнєцо ж капец. Зранку бутерброд в обід бутерброд. За комп’ютером бутерброд. Сказав своїй каунселі – якщо будеш жрать бутерброди за комп’ютером і набереш іще пару кілограм – переведу тебе в єдвайзорі – там усі такі жирні – будеш із ними працювати. Вона думаю намьок поняла і їсти за компом перестала.
Я включив Jimi Hendrix All along the Watchtower – я його перший раз почув у моєму улюбленому фільмі Форест Гамп. Лежав на піску і дивився на блакитне небо. Потім були Guns’n’Roses November Rain, і Deep Purple Child in time http://www.youtube.com/watch?v=OorZcOzNcgE&ob=av3n.
Jim Morison із Light my fire разом із сонцем, та морем вийняли мене із цієї землі і всосали в якийсь сюрреалізм. Я так завтикав, що довелось включить іще Spanish Caravan, щоб повернуться на землю. Сонце сіло, я витрусив пісок, натягнув кроси і поїхав додому.
В парк я приїхав о 8:36. Мої друзі звичайно запізнювалися, ну ладно їм довше їхати. 27 хвилин можна вважать для Маврикія це не запізнення. Я поки їх чекав, розтягнувся, порозтягував мязи і зробив 60 отжиманій від асфальту із ногами на заборі. Пробігла якась мала схожа на мишку тваринка. Коли до парку підїздив то бачив здається обізянку. Я до цього мавп бачив тільки раз у парку, там де стоїть найвища статуя Шіви у Південній півкулі. Потім на роботі узнав, що Маврикій другий у світі імпортер мавпочок в дослідницькі лабораторії США, Британії і Японії, після Китаю. Міжнародна спільнота канєшно піднімає вонь, как ето нарушаются права обезьян и все такое. На шо державні органи Маврикія посилають їх дружно нахєр. Основний аргумент для пипл хавает – це те що обізяни тут завезені – тобто це не є their natural habitat. Основний underlying аргумент – це те що кожна продана обізяна стоїть десь або 100 або штуцер баксюков. Ось такий цей Маврикій інтірєсний.
Ми пішли на вершину Parakeet. Не перший раз помічаю, гори діють як фільтри. Як в плані людей, так і самого себе. Гори, навіть якщо ти просто ідеш – не беруть з собою неприродніх, штучних фальшивих людей. З ким я ходив у гори – були нормальними пацаками і дівчатками. Висоцький дуже чітко висловився з цього приводу. По-друге, гори фільтрують тебе самого. Вони знімають весь буденний брєд і залишають тільки справжні, думки про високе. Ти йдеш і йдеш. Дивишся під ноги, озираєшся довкола, потім оглядаєшся назад, щоб побачити захоплюючі види гір, зелень лісів, що їх вкривають, синеву океану та піну прибою в далині. І ця тиша, яку я періодично розриваю своїм свистом на повні легені. Але тиша така приємна і заспокоююча.
По дорозі нам зустрілися кілька бігунів. Відразу згадав переможця тріатлону, який фінішував із посмішкою на обличчі, навіть не заморився, падонак http://www.yout
Ми як завжди у подібних путєшествіях говорили про глобальне: про бухло, і його вплив на людський мозок, про спорт, про те, що Швейцарія дуже цікава країна із штабквартирою мірового зла – полюбасу всі світові війни, фінансові та економічні кризи, плануються та фінансуються саме звідти. Охоронців папи Римського призначають тільки швейцарців, напевне якихсь задрот у 118 коліні із ордена Трьохглавого черепа і забрала, чи якось так – ну а власне процедура посвячення у охоронців папи проходить полюбасу із жертвоприношенням, кровопусканієм крові дєвствєнніци із Трансільванії і звичайно ритуальними оргіями і кровосмішеніями особоізващонним способом – без пронікновєнія. Ось така вона країна сиру та годинників, що власне не заважає мені користуватися її ножами у виключно кухонних цілях – ну там картошку почистить або відкрить банку шпротів.
Юля постійно питала скільки ще до вершини. Я їй сказав: it doesn’t matter where you are, it matters where you are going. Марк додав, life is just a sum of five minute time periods. I guess if you simplify it like this and just perceive as 5 minute period – then you just take one small step each time, you take one small step forward, you move – but then in the end it will all accumulate. A great tool to use for personal planning, motivation, inspiration and persuasion.
В балетних школах в Україні дівчаткам із мощним бюстам кажуть так: у тебе бюст великий, в балет не підходиш – жостковато. Я пояснив Марку, що ми не завжди бухали так як зараз – а це все іностранна пропаганда – ну подумай сам – як може п’яна нація 1.5 року в Сталінграді воювать із фашистами. І нація наша і російська почали бухать тільки в 20 столітті. До цього ми були найбільш тверезою нацією в Європі.
Мій сусід на роботі Музайдін. Я йому сказав, що мені було б цікаво побільше дізнатися про іслам, почитать Коран ну і так далі. На що він мені сказав, що до мого від’їзду він мене залучить до воїнів аллаха, на що я йому сказав, що шо ж ви такі агресивні, намагаєтесь впарить свій релігіозний продукт, розказав йому про релігія опіум для народу, і так далі, а сам думаю – хрестового похода на тебе не хватає з такими претензіями, іновєрєц. Ну ладно, я тебе роботой нагну, шоб не умнічав. Ну якщо подивиться то іслам очень даже плотно окупірував усю Європу. Як сказав, царство йому небесно, покійний Карафі, ми вас підкоримо без зброї, а через нутро наших жінок – ну так на секундочку через 20 років 60% дітей die in Deutschland geboren werden будуть мусульманами, і поки німці чпокають друг друга в жопу, бухають півас на Октоберфесті, розмірковують що все таки краще айпод ілі айпед, займаються поіском смисла жизні і народжують свого одного Ганса років в 35-40, турецька родина народить 10 правовірних мусульман. Про шо думає Європа непонятно. Про фінансовий крізіс і долги Греції? Нуну.
Кстаті, швейцарські араби придумали нову прикольну концепцію, яка на завиється Islamic banking, треба розібратись що за один. Ну я так думаю, це типу як продать борг в обход Корану, щоб усе було по-кошерному ілі Алал.
На вершині була антена одного із мобільних операторів і поліцейський відділок. Ми з’їли по яблуку і вирішили попросить поліцейських шоб підкинули нас до водопаду. Вони трохи поковирялись в носі, мабуть подафігєли від цієї наглості, ну все таки вирішили нас відвезти, ми сіли в поліцейських джип, радісні та збуджені і довольні як слон. Висадились через 2 км і пішли до Александра фолз.
Сіли там прямо на каменях водоспаду, посеред дзюрчання струмків, що течуть із самих гор, достали свої бутерброди дивлячись на східне узбережжя, там де небо зливається з морем. Це був один із найсмачніших, це був один із найгарніших обідів тут на Маврикії.
Назад вирішили трохи пробігти по трасі. Коли спустилися майже в самому кінці до гірської річки, вирішили трохи змити пил, та охолонути у річці. Як і минулого разу, це було як у казці. Вода прохолодна та заряжена, цього разу воду ми пили всі прямо із річки. Більш заряженої води знайти важко. Я занурював голову повністю у воду, і жадібно ковтав, набираючи її в долоні. Пішли вздовж ріки по камінню, перескакуючи з одного на інший. Я зняв взуття та носки і поскакав босоніж. Це був кращий foot massage з часів Тайланда. Взагалі творець придумав просто геніально, поки ти йдеш – у тебе масажуються всі внутрішні органи, нервові закінчення яких знаходяться на стопах. Я взагалі дуже люблю ходити босоніж і по траві, і по камінню, ти ніби підключаєшся до енергетичних потоків землі. Особливо люблю прохолодну зелень трави у себе дома на Полтавщині. Бо вона там особлива. Рідна і тепла. В суботу між уроками АССА я поїхав у парк та подорозі купив бріяні. Коли сів на лавочку, відкрив пакет, усвідомив, що вони забули мені дати ложку або вилку. Довелось їсти бріяні руками – я десь підсвідомо цього хотів. На хінду весіллях – традиція їсти руками. Я люблю їсти руками – їжа набагато смачніша – ти не втрачаєш зв'язок із їжею, цей інтим із енергією без посередників та бар’єрів. Взагалі, я думаю чим менше посередників тим більш природно, чесно, натурально, смачно і корисно. Це як їсти руками без виделки, це я вдихати квіти без поліетилену, це як відчувати жінку без резини, це як їхати в автомобілі у кабріолеті.
Як тільки побачили перший магазин, зупинились і купили прохолодних напоїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар