26 грудня, 48. Отак сидиш i дума?ш... Гумор... Сатира... Нашзамiчательний народ. Од його ми народ дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свiй народ, як вiн, ухмиляючись в уса, дивиться на тебе лукавими сво?миочима i "зничтожа?" тебе. ...Як я люблю цей народ, коли вiн мене "зничтожа?" сво?ю мудрiстю,сво?м дотепом, сво?м неперевершеним "сво?м"... I я його розумiю, i вiн мене розумi?, i вiн зна?... що люблю ж я його,як сонце, як повiтря, а вiн, народ, сто?ть, пiдморгу?, усмiха?ться... Та будь же ти тричi щасливий! Яке щастя дивитись одкрито в очi свого народу! Тiльки вiн, тiльки народ!.. Згадайте всю трагедiю нашого (а може, хоч трiшки, - й мого!) народу, -тiльки правда, тiльки правда, тiльки правда! - на чолi нашого народу. I вiн, великомилостивий, завжди творив свою iсторiю тiльки по правдi. Хмельницький? Ай, мамо моя! Та народ привiв Богдана до того, що вiн булавою вказав наМоскву! Тiльки - народ! Слава Богдановi, що вiн зрозумiв волю народу... А скiльки ?сть дурникiв, що цього не розумiють. Дума?ш i дума?ш... Спiдницi, безрукавки, кере?, синi штани (не синi, а взагалi широкi!) -хiба я ?х не люблю? Люблю i любитиму! Хоча б за те, що вони, отi широ-о-о-окi штани, викликали в менеширо-о-о-окий смiх! Ой широкi штани! Дiти мо?! Та зрозумiйте, що зняти тi штани нiжно, хороше, не ображаючихазя?на тих штанiв, - це мистецтво. Заставте його самого посмiхнутися з тих штанiв, - не здирайте грубо ?х,як це роблять декотрi iз тих, которi "знають" укра?нський народ. Народ уже вискочив iз широких штанiв, сам вискочив, сiв на трактора, накомбайна, сiв бiля домен, мартенiв i т. iн. А NN страшно здивованi! Ах! Ах! I описують те, що народ уже усво?в, щодля нього це буднi... Як жнива, як косовиця, як молотьба! А ми - ах! ах! Ах! Ах! - це для нас, а не для народу. I стрiха, i "ставок, i млинок, i вишневенький садок" - все це вiдiйшло,все це - колись, та - трясця його матерi! - не тикайте цим народовi увiчi, вiн сам зна?, куди йому цей садок, цю стрiху притулити! Коли рiзнi NN будуть командувати народними стрiхами, сама стрiхаповстане й скаже: "Одiйди, - не було б стрiхи, не було б тебе! Ти з мене,iз стрiхи, мене заперечуючи, грошi заробля?ш..." Народ зна? партiю... А партiя зна?, коли стрiху замiнити на щосьiнше... Але партiя нiколи iз стрiхи не кепкувала... 27 грудня. А дехто ходить у славi, вскочив у ту славу, як сiрко вдерть, - вона вже сама з його осипа?ться, а вiн хапа? ?? й тулить до себе,прорiхи затуля?... Обсиплеться... Нiчого не зробиш! Нiчого! Був у Полтавi. Святкували 150-лiття "Ене?ди". Як полтавчани люблятьКотляревського, як пишаються з того, що вiн ?хнiй, полтавський! Дивна рiч - безсмертя! Не знаю, чим пояснити молодiсть творчостiКотляревського! Яка яснiсть! Така вже прозорiсть, що аж аха?ш! Було багато"Ене?д" - i в руськiй, i в нiмецькiй, i у французькiй лiтературi. I всiпомерли! А "Ене?да" Котляревського живе, квiтне i 150 лiт да? свiжийаромат! В чiм рiч? I як при?мно, коли полтавський "лорд-мер" квiтне. Розпочина? мiтинг, i я бачу, як вiн радi?, що йому припало щастя -одкрити мiтинг 150-лiття "Ене?ди". Я не знаю, хто вiн, робiтник чиселянин, - я бачу в його очах радiсть. А вiн же ж, вiн же ж народ! Цьогови вiд нього не одберете! Нi! Вiн хоче, щоб усi радувались, як раду?тьсявiн! Котляревський - наш, полтавчанин! А я - голова мiста Полтави! Всебуло в Полтавi: i Петро I, i Котляревський, i Короленко, - i от вiн, вiннаслiдник, спадко?мець всi?? слави полтавсько?, всi?? iсторi? (ажстрашно!) - i вiн бере це все "как должно?", бо вiн - народ! Вiн -молодий, веселий, "искрящийся", бо вiн - народ! Слава народовi, що такумi? оберiгати славу, традицi?, все! Яке благородство! Дивився я, стара вже людина, i думав: та хiба ж можна вмерти? Нiколи! Я не знаю, чи в нас, у письменникiв, обраних, вибраних, iнженерiвлюдських душ, - невже серед нас можуть бути люди, байдужi до таких явищ? Заприсягаюсь, що вони не письменники! Вони можуть писати книги,видавати романи, але... це не те! Треба любити, треба пiдтримувати ?х, треба знаходити ?х. I любити! Любити, мiж iншим, - це дуже тяжка робота! Дай боже, щоб нiколи не вгасала в менi любов до них, до народу! Буде любов - буду я! Не буде любовi - на смiтник! Одсвяткували "Ене?ду". I залишилась вона, як i була, молода, весела,хороша... I житиме вона ще вiки i вiки... Судилось бути менi спадко?мцем Котляревського. Остап Вишня... Одногохочу: щоб, не дай бог, не принизити сво?ю роботою Котляревського. Не можу,ясна рiч, аналiзувати свою роботу! Це хтось iзробить. Скажу тiльки -працював чесно! Полтаву зруйновано страшенно! Одбудують, розумi?ться, та, на жаль, уже тако? Полтави не буде. Новий народ - нова Полтава. А народ - новий! I слава новому народовi! Т. Г. Шевченко! Досить було однi?? людини, щоб урятувати цiлий народ,цiлу нацiю. Що це - бiднiсть?! Нi, це якраз велике багатство нашогонароду, коли одна людина пiдставля? сво? могутнi плечi за цiлий народ!Який же вiн могутнiй - народ наш! Умирав уже, царi його додавлювали, а вiнузяв та й дав Шевченка! I ожив народ, i розцвiв народ! Бо - вiн народ! I став народ поруч свого великого брата, народу руського. Як рiвний! Коли входиш у лiтературу, чисть черевики! Не забувай, що там був Пушкiн, був Гоголь, був Шевченко! Обiтри черевики!
Немає коментарів:
Дописати коментар